Saturday, May 26, 2018

Гуртожитки нашої столиці

общежития

Чому жителі київських гуртожитків часто опиняються на вулиці, і хто заробляє на їх житло?


Обіцяної приватизації 7 років чекають


Київські гуртожитки - явище загадкове. По-перше, ніхто точно не може сказати, скільки їх у столиці. "Точну цифру знає лише Бог. Бо вони відрізняються. Фонд держмайна нарахував 467 гуртожитків, міськрада каже - ні, у нас 220. Це в минулому році. В цьому - вже 202. Точної цифри немає", - говорить Анатолій Буднік, голова ВГО "Асоціація мешканців гуртожитків".

По-друге, гуртожитки - це унікальний ресурс для піару. Адже всупереч численним обіцянкам влади віддати столичні гуртожитки для приватизації людям - віз і нині там.

"Жодне київське гуртожиток досі не передано людям на приватизацію. Навіть ті обіцяні 36 гуртожитків, які перебувають у комунальній власності. Але ж для цього треба просто дати вказівку, щоб провели дорегістрацію місця проживання - приписувати не до гуртожитку, а до конкретної кімнаті. І видавати ордер. Цього ніхто не робить", - обурюється Будник. Замість цього на кімнатах у гуртожитку можна непогано заробити. Благо, ті, хто досі в них живе - на ділі дивно безправні.

Історія однієї кімнати

У гуртожитку на проспекті Лісовому Світлана оселилася в 1999 році - завдяки тодішньому його директору і своїм статусом чорнобильця. Розведена, з 4-річною дочкою на руках, вона приїхала до Києва, щоб бути поруч із сином, які втратили можливість ходити. Прожила до 2004 року, коли людей з гуртожитку почали виселяти. "Виселили військових - більше половини мешканців, міліцію. У мене по стояку був міліціонер з маленькою дитиною, рочки не було. Прийшли виселяти, він просив, кричав - випросив відстрочку до ранку, щоб речі зібрати. Вранці виселили. Тепер ці кімнати або продані, або по другій кімнаті роздали ", - говорить Світлана.

Запропонували викупити кімнату і їй - за 3,5 тисяч доларів. Таких грошей у Світлани не було - і вона почала оббивати пороги різних інстанцій у пошуках захисту. Дійшла до генпрокуратури та президента - тоді ще Ющенко, який допоміг їй прописатися в кімнаті. Більше нічого добитися не вдалося.

Щоб витурити жінку з кімнати керівництво гуртожитку вирішило нацькувати на неї сусідів - пообіцявши кожному її кімнату. "І кодовий замок в туалеті поставили, в блок не пускали, били нас, дитини до серцевого нападу довели, "швидка" забирала. Чого тільки не було", - згадує Світлана.

Тоді вона почала судитися. І парадоксально - програла всі суди. Дійшли до Верховного суду, який у 2007 році виніс рішення виселити жінку без надання житла. Незважаючи на дитину, статус чорнобильця і прописку.

Узаконене беззаконня

Цей випадок - не поодинокий. Таких виселень - сотні, якщо не тисячі. З рішеннями судів, які узаконюють викидання людей на вулицю. І це, стверджують експерти, слідство масштабної афери.

"Відбулася афера на державному рівні - в 1:00 і один день дали дозвіл на приватизацію гуртожитків неофіційно. На створення корпорацій, різних акціонерних товариств, які включили у свої статутні фонди гуртожитку", - говорить голова "Асоціації мешканців гуртожитків".

Неофіційно - бо за законом не можна включати в статутні фонди приватних підприємств об'єкти державного житлового фонду - зокрема гуртожитки. Але якщо вказати гуртожиток в переліку майна як просто будівля - тут і нічого не візьмеш. "Людей зробили в 1:00 рабами. Вкрали в народу, адже єдиним замовником будівництва гуртожитків були відділи капітального будівництва при міськвиконкомах, при міськрадах за народні гроші", - підкреслив Будник.

Доклали руку до цього злодійства і місцева влада. "Виконком міськради і сам міськрада діє відповідно до закону про органи місцевого самоврядування і може розпоряджатися від імені територіальної громади тільки комунальною власністю. Гуртожитки не входили в комунальну власність. А вони видають протиправні дозволу, гуртожитки вводяться в перелік майна і приватизуються", - обурюється голова "Асоціації мешканців гуртожитків".

Здавалося б - проти подібного розкрадання повинен був виступити Фонд держмайна. "Передавалися гуртожитку на право господарського відання або управління - а це не право власності - щоб підприємства містили житло і за це отримували якісь кошти, а держава не витрачала гроші на ремонти. Замість наказу, щоб змінити недобросовісних балансоутримувачів, які включили в статутний фонд чуже майно, тодішня голова Фонду держмайна Семенюк-Самсоненко написала інструктивний лист приблизно такого змісту: ну що ж - вкрали, так вкрали, що ж вже зробиш? Не було імперативу виконувати закони!" - Заявив Будник.

Людей доводять до крайнощів


Після програного Верховного суду для Світлани почалися два роки сущого кошмару. За цей час виселяти жінку виконавча служба приходила 28 разів! Під час останньої спроби - у вересні 2009 року - родину захищати прийшли однокласники дочки, які не дали виконавцям увійти в кімнату. А сама жінка була доведена до межі відчаю. "Я пішла на заправку, купила бензин і готова була облити себе і підпалити. Я ніколи не думала, що до такого дійду. А тоді я готова була облитися - у мене була паніка: куди йти, куди діватися? В бомжі?!" - Каже Світлана.

Ситуація змінилася, коли жінка звернулася в “Асоціацію мешканців гуртожитків”. З її допомогою вдалося відстояти своє право на житло. "Асоціація витребувала документи, які мені не давали. Встановили незаконність цієї" прихватизації ". Біля" Київміськбуду "немає техпаспорта на будинок, ні будинку на балансі, акта передачі теж немає. Був тільки задум передачі, а акта не було. А 5-поверхова будівля стоїть по їх документам 4 тисячі гривень! " - Розповідає Світлана.

Зараз жінка вже не боїться, що завтра може залишитися без даху над головою. У 2011 році вона нарешті приватизувала своє житло.

Чому мовчить прокуратура?

Таких історій, за якими стоять роки поневірянь, невизначеності та безправності - багато. "Був випадок, коли в годину ночі прийшли виселяти жінку в інвалідному візку! І суди такі дії благословляють - викидати інвалідів на вулицю. Без надання альтернатив", - говорить Будник. Він переконаний: кожне таке рішення має перевірити прокуратура. І залучити суддів, які занадто буквально сприймають символ правосуддя - незрячу Феміду - до відповідальності за неправосудні рішення. Як і тих, хто привласнив народне майно.

"Раз привласнили держмайно - є 233 стаття Кримінального кодексу: присвоєння держмайна. Сюди підходить також 364 стаття - зловживання службовим становищем, 366-я - підробка документів. Це сукупне злочин. Це, як мінімум, конфіскація майна та 10 років в'язниці. Цього ніхто не робить ", - констатує голова" Асоціації мешканців гуртожитків ".

Але держава обікрали не разово, коли прибрали до рук гуртожитку. Втрати бюджету тривали роками. Як намагається довести зараз в суді Світлана. Їй доводилося платити за 14 кв.м більше, ніж іншим киянам за 3-кімнатну квартиру. І така картина: невиправдано завищена плата - теж швидше правило, ніж виняток.

"Тарифи - вище 100 грн. За кв.м, коли в житловому будинку по 2 грн. Платять. Знущання! Якщо живе чоловік, дружина і дитина в кімнаті 14 кв.м - це порядка 1800-2100 гривень в" Київміськбуді". Чому досі цінову політику не встановили єдину? Тільки протоколи для галочки складають ", - обурюється Будник.

Куди йдуть гроші?

У процесі судових засідань, розповідає Світлана, вдалося встановити вражаючі речі. Для податкової підприємство, якому мешканці гуртожитку на Лісовому проспекті справно платили гроші, просто не існувало. І податки з тих грошей, які стягувалися з мешканців - ніхто не платив.

"У них гроші йдуть на інший рахунок. Ні декларацій, жодних документів, які здаються в звітність, у них немає! Будник домігся, що "Київміськбуд" здав перший звіт у 2010 році! Уявіть, які гроші були вкрадені. І ніхто не поніс відповідальності", - говорить мешканка гуртожитку.

І навряд чи понесе. До тих пір, поки контролюючі органи будуть закривати очі на речі, які в цивілізованих державах в останній раз були можливими хіба що в глибокому Середньовіччі.

За матеріалам: vidgolos.com